Вибір свого шляху – особистого, професійного, духовного – один із найважливіших у житті. Саме так бо реалізується розуміння та відповідь людини на те, що вона вважає своїм покликанням.
Підкреслимо кілька ключових моментів, які допоможуть обрати саме свою дорогу в житті...
1. Християнське покликання є відповіддю на заклик до життя, яке нам подарував Господь. Бог є любов’ю, а це означає, що й ми створені в любові і для любові.
Наше покликання – це шлях, яким ми йдемо до Того, Хто дав нам усе, шлях максимального вияву нашої любові. Кожен із нас, намагаючись зрозуміти своє покликання, шукає, перш за все, як відповісти на волю Бога. Господь прагне, щоби все наше життя було сповнене любов’ю і щоби ми були щасливі.
2. Якщо автором покликання є Бог, то для розпізнання життєвого шляху необхідно зустріти та пізнати власне Бога. Питання покликання вирішується в діалозі та дружбі з Отцем Небесним згідно Його волі, що можливо лише за певного рівня розвитку стосунків з Ним у єднанні з Церквою.
3. Спочатку варто зібрати воєдино всі «голоси», які ми чуємо: таланти, особливості характеру, соціально-культурні фактори, друзі та важливі знайомства, наше сприйняття Євангелія, певні неочікувані обставини... Треба як слід проаналізувати всі ці фактори та віднайти те, що є спільним для різних аспектів нашого життя, щоб різні частинки мозаїки склалися в одне ціле.
4. Перш, ніж обрати стан життя, варто присвятити певний період на те, щоби подумати та навіть пофантазувати,уявляючи себе на цьому місці, супроводжуючи ці роздуми інтенсивною молитвою.
5. Згодом варто розпочати роботу над внутрішньою свободою, розуміючи, що майбутній вибір не обов’язково забезпечить м’яку подушку або повний холодильник. Якщо ми при виборі покликання керуємося лише власною вигодою та прив’язаністю до тих чи інших речей, то варто продовжити та переосмислити процес розпізнання.
6. Потім необхідно довірити все в молитві Господу: таланти, власність, плани на майбутнє і навіть саме покликання – таким, яким ми його бачимо, щоби звільнитися від всього того, що може негативно вплинути на наш вибір.
7. На молитву має перетворитися також і наше бачення себе в тому стані,з яким ми
пов’язуємо наше життя. Цей період характеризується сильною спокусою критикувати всі інші типи покликання, оскільки диявол намагається діяти через гординю, але якщо ми подумки та в молитві тримаємося за руки з Христом, вірячи у Його всемогутність та любов до нас, то такі спокуси легко можна буде подолати.
8. Варто також віднайти час для реколекцій, щоб саме на них роздумати над покликанням, адже такі періоди благодаті допомагають нам зібратися духовно та стати відкритими на дію Духа Святого, який просвітить нас щодо волі Отця.
9. І, звісно ж, особа, яка готується до вибору покликання, не може впоратися самотужки. Потрібен кваліфікований супровід, який допоможе не лише зрозуміти правильний вибір, але й сприятиме зростанню в молитві та єдності з Церквою, щоби наше майбутнє не залежало від наших тимчасових емоцій та переживань, а стояло на міцному фундаменті любові та дружби з Богом.