Якщо Різдво залишиться гарним традиційним святом, в якому ми, а не Господь, посідатимемо центральне місце, то воно перетвориться на втрачену можливість.
Якого Різдва бажає Бог? Ялинки, прикраси та освітлення повсюди нагадують, що свято буде також і цього року. Реклама навколо запрошує обмінюватися подарунками, щоб робити несподіванки один одному. Але запитаймо себе: чи саме таке свято приємне Богу? Якого Різдва хоче Він, які подарунки та несподіванки?
У цьому Різдві також було сповнене несподіванок. До Марії, нареченої Йосифа, прийшов ангел, змінивши Її життя. Йосиф отримав покликання стати батьком сина, якого він не породив. Різдво приносить несподівані зміни в життя. Тож ми повинні відкрити серця, щоби бути готовими до несподіваного, тобто, до неочікуваної переміни в житті. Різдво означає святкування нечуваного, що походить від Бога, чи, що краще, святкування нечуваного Бога, Який перевертає нашу логіку та наші очікування, Різдво означає отримання на землі «несподіванок з неба».
Отже, Різдво "розпочинає нову еру", в якій життя не програмується, а дарується, тобто, живеться вже не для себе, але для Бога і з Богом, бо від Різдва Бог є Богом-з-нами. Різдво є перемогою смирення над гордістю, простоти над надмірністю, тиші над галасом, молитви над "моїм часом", Бога над моїм "я". Зійти як Ісус, довіритись як Марія,
підвестися та слухати як Йосиф. Святкувати Різдво означає поводитися як Ісус: сходити до тих, хто потребує нас. Це означає, як Діва Марія довіритися Богові, навіть не розуміючи, що буде далі. Це означає поводитися як святий Йосиф: підвестися, аби здійснити те, чого хоче Бог, навіть якщо це не відповідає нашим планам. Різдво – означає віддавати перевагу тихому голосові Бога, а не галасливому споживацтву. Якщо вмітимемо в тиші стояти перед вертепом, Різдво також і для нас буде несподіванкою, а не буденністю.
Однак, існує можливість, на жаль, помилитися святом та замість новизні з небес віддати перевагу звичним земним речам. Якщо Різдво залишиться лише гарним традиційним святом, у центрі якого ми, а не Він – то це буде втрачена нагода.
Ми звинувачуємо світ, що став "надто швидким", але Ісус не обвинувачує світ, але просить нас не дати себе поглинути та чувати й молитися щохвилини.
Отже, Різдво буде тоді, коли ми як святий Йосиф створимо місце для тиші, коли як Марія скажемо Богові: “Ось я”, коли як Ісус будемо близькими до самотніх, коли як пастирі вийдемо зі своїх огорож, щоби стояти з Ісусом. Різдво буде тоді, коли віднайдемо світло в убогій вифлеємській печері.
Не буде Різдва, якщо ми шукатимемо сліпучого світла світу, якщо будемо переповнені подарунками, обідами й вечерями, але не допоможемо бодай одному вбогому, що уподібнюється до Бога, Який на Різдво прийшов убогим.
Бажаємо вам благодатного Різдва, наповненого Ісусовими несподіванками! Вони можуть здаватися незручними, але такі уподобання Бога. Якщо приймемо їх, то самі зробимо собі чудову несподіванку. Кожен бо із нас заховав у своєму серці вміння дивувати самого себе. Дозвольмо Ісусові здивувати нас цього Різдва.