Однією з основних вимог до духовного життя є постійне і безперервне розпізнання і виконання людиною Божої волі щодо себе. Не просто робити певні речі, а любити те, що робиш – робити будь-що щиро, як для Господа. Відповідати діяльною любов’ю на Його любов, також діяльну і творчу. Це вірний і прямий шлях до осягнення святості.
Основи розпізнання
Розпочати варто з усвідомлення того, яке місце кожен з нас має в Господі, та того, яку роль ми відвели Йому у власному житті. Треба розуміти, що спасіння нам гарантує Христос, посланий Отцем. Не існує «авто-» або «самоспасіння»! Наші стосунки з Богом засновані на приході Сина Божого та Його втіленні в людську природу. Наші стосунки з Богом можливі лише тому, що сам Бог запропонував їх. Віра людини є лише відповіддю на Його пропозицію любові: ми можемо вірити в Бога та спілкуватися з Ним, оскільки це Він відкрився нам, а не ми «відкрили» Його.
Ісус Христос, як людина та Бог, втілює в Собі справжнє переживання любові Бога та людини. Саме при зустрічі з Ним ми відчуваємо персональну любов, яка готова пробачити будь-який гріх, адже саме розуміння та пробачення наближають нас до єднання з Богом, який від сотворіння бажає для нас вічного життя. Наша зустріч з Христом не лише символізує собою прощення, але й спасіння, яке вимагає від нас назавжди зберегти в собі це прекрасне відчуття любові, яка йде на будь-які жертви задля нашого щастя. Саме Любов Христа гарантує нам неймовірний спокій та мир, які допомагають нам відкритися на велич мудрості Творця. Це допомагає відкритися та реалізувати самих себе як дітей Божих.
Ми не можемо бути зосередженими на постаті Бога, якщо нас відвертає безліч інших речей. Важко зберігати спокій та терпеливість, коли хочеться всього й одразу... Коли в голові думки крутяться навколо речей, які важко назвати правильними та здоровими. Якщо наші стосунки з Богом засновані лише на певних почуттях та емоційних переживаннях, то вони нагадують маятник: то ми надто набожні, то знову далекі від Христа. Християнська аскеза не народжується з нашого бачення стосунків із Богом. Вона є плодом дії Духа Святого. Ця дорога, прокладена не нами. Ми не можемо прийти до Христа лише тому, що вбили собі це в голову. Початковою точкою віри є не наші бажання, однак благодатна дія Божого Духа.
Як саме діє Дух Святий на тих, хто прийняв волю Божу?
Наші думки та почуття спрямовуються на все те, що стосується Бога. Наші бажання керуються лише тим, чого бажає Отець Небесний. Дія Господа на нас втілюється через дію в нас самих – тих, хто прийняв Його. Всі зовнішні фактори проходять через «фільтри» Святого Духа та потрапляють у наші серця. Так, неначе господар, який приходить до себе додому, знаючи, що йому не треба ні стукати, ні ламати двері – він просто відчиняє двері та заходить. Серце знає свого Господаря і з радістю відкривається Йому назустріч.
Диявол натомість намагається зламати двері нашого серця агресивними та різкими думками. Замість любові він посилає пристрасті. Замість сил для подолання перешкод – зміцнює бажання уникнути їх. Він поселяє в нас неспокій та страх невідомого майбутнього.
Диявол використовує проти нас й іншу зброю: він маскується під ангела світла, ховаючи від нас свої темні риси. Протистояти такій постаті зможуть лише ті, хто перебуває в середовищі, де панує дружба з Богом. Ворог людства намагатиметься подавати спокуси навіть у вигляді вдаваних «духовних» цінностей, але це будуть лише міражі, мета яких – звести нас з вірного шляху. Диявол спробує говорити до нас голосом Бога, він приховуватиметься за ангельськими крилами, але він не зможе ніколи представитись нам так, як це робить Дух Святий, який спокійно входить в серце, а не вривається в нього.
Після приходу Господа душа людини наповнюється інтенсивним і лагідним миром. А після диявола лишається тільки пустка і хворобливий неспокій.