“Мудреці дійшли до Вифлеєму, бо зі слухняністю йшли дорогою, якою вела їх зірка” (Іван Павло II у своєму листі до молоді).
ЗІРКА, яка веде всіх нас сьогодні це ЦЕРКВА ІСУСА ХРИСТА. Ісус Через свою Церкву Ісус Христос дає нам можливість слухняно йти дорогою до спасіння, через Таїнство Хрещення, бо воно відкриває шлях до Божої Любові й дає право бути членом Христової Церкви, а також дає нам можливість якомога частіше зустрічати Ісуса в Таїнствах Покаяння та Євхаристії.
Побачивши зорю, зраділи вельми – зустрівши Христа у своєму серці та житті, наповняємося великою, глибокою радістю і бажанням ділитися з тими кого зустрічаємо на нашому шляху. Кожному християнинові приносить велику радість відчувати, що Хтось тебе першим полюбив і віддав своє життя за тебе. Відчуття Божої любові наповнює нас мужністю бути людьми любові. Разом з Христом і Його Словом ми вчимося розпізнавати знаки, якими Господь кличе і провадить нас, тоді наше серце відчуває справжню радість, що викликає велике прагнення жити з Христом в правдивих відносинах, та смиренно слідувати за Ним.
Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його – побачивши Бога, що покинув свою славу і стався убогим, заради кого? Заради кожного із нас, бо Він нас Любить. Він звертається до кожного, щоб покинули свою славу. Що означає покинути свою славу? – стати покірним, прийняти й усвідомити, що Бог нас любить. Він хоче, щоб ми зреклися своїх егоїзму, самолюбства, гордості та самовпевненості. Покинути все заради Бога Любові, бо ми є покликані вийти з самих себе, щоб увійти в Божу волю. Бог є Сім’єю у Пресвятій Трійці. Ми були усиновлені через Таїнство Хрещення та ввійшли в Божу Сім’ю. Суть Сім’ї – це Любов, Бог - це Любов. Сім’я – це сопричастя осіб, об'єднаних любов'ю. Від нас вимагається жертовність. Жертовність – це єдиний спосіб, у якому людське життя може уподібнитися до внутрішнього життя Пресвятої Трійці, через те, що Бог є Любов’ю, а суть любові полягає у тому, щоб давати своє життя.
Побачили дитятко з Марією – Бог дав нам різні способи, щоб прийти до Нього. За прикладом Святішого Отця Івана Павла ІІ, ми можемо сказати: “Цілий твій”, тобто віддатися під Покров Пресвятої Богородиці. Через Марію ми приходимо до Ісуса Христа і Вона заступається за нас перед Своїм Сином, а Син перед своїм Отцем.
Хто міг придумати, ще більший знак любові? – лише Бог. Як подякувати Богу за Його таку велику і безмежну доброту? – Ми можемо зробити такі маленькі кроки у своєму серці:
1. Усвідомити, що ми є Божим скарбом від Бога і для Бога.
2. Наша відповідь – це віра.
3. Опорою нашої віри є молитва, мої відносини з Богом.